18 листопада – Європейський день захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства. У цей день порушується низка питань, які стосуються грубих порушень прав дитини, її здоров’я, честі та гідності.
Не є винятком і Україна, де ці питання не часто можна почути у суспільному дискурсі – вони виникають здебільшого тільки під час змін до законодавства, експертних інтерв’ю чи презентацій досліджень. Однак проблема сексуального насильства та сексуальної експлуатації дітей потребує більшої суспільної уваги та обговорення, оскільки попри “низьку статистику” реальний стан справ не обмежується тільки зафіксованими випадками сексуальної експлуатації та сексуального насильства.
Так, згідно з коротким оглядом програми протидії торгівлі людьми Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні , з 690 дітей, які стали жертвами торгівлі людьми та яким МОМ надала допомогу протягом 2000-2019 рр., 48% або ж 331 дитина постраждала саме від сексуальної експлуатації. При цьому МОМ відзначає, що ця статистика – це “верхівка айсберга”, адже діти мають обмежені можливості захистити себе та повідомити про скоєний проти них злочин. Це підтверджується у публікації Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні «Сексуальне насильство щодо дитини: Координація дій», де зазначено, що діти не розповідають про насильство над ними з низки причин, серед яких брак життєвого досвіду і розуміння, що насильство не є нормою; брак сил та можливостей протистояти насильству тощо. Тому багато випадків сексуальної експлуатації та сексуального насильства над дітьми залишаються поза увагою соціальних служб та кримінального правосуддя.
Іншою проблемою є залучення дітей до порнографії, що також є сексуальною експлуатацією. Згідно з інформацією неурядової організації Internet Watch Foundation , у 2020 році Україна перебувала на 10 місці за кількістю зображень сексуального насильства над дитиною, які вищезгадана організація намагалася вилучити. У 2019 році Україна посідала 11 місце. А за словами генерального прокурора Ірини Венедиктової, станом на 2021 рік Україна перебуває у трійці “лідерів” постачання дитячої порнографії у світі. При цьому протягом 2020-2021 років поліція викрила приблизно 300 випадків розповсюдження дитячої порнографії в Україні. Однозначно, що така негативна тенденція дуже турбує. Її можна пояснити як через збільшення загрози сексуального насильства та сексуальної експлуатації дітей в інтернеті, так і тим, що діти часто замовчують подібні випадки, не звертаючись по допомогу.
Так, згідно з аналітичним звітом за результатами кількісного дослідження на тему «Сексуальне насильство та сексуальна експлуатація дітей в Інтернеті в Україні», 25% дітей (вибірка 4700 респондентів) віком 6-17 років хоча б раз потрапили у ситуацію сексуальної експлуатації чи сексуального насильства. Однак 44,8% тих дітей, які стали жертвами подібної ситуації, нікому про це не розповідали. Натомість ті, хто ділилися, – в основному розказували про це друзям, а не дорослим – батькам, вчителям, шкільному психологу. При цьому тільки 27% дітей, які стикнулись хоча б з однією ситуацією сексуального насильства чи експлуатації, готові розказати дорослим про те, що з ними сталося. Це, мабуть, найбільша проблема, яка потребує вирішення та суттєвого поліпшення, адже неможливо притягнути зловмисника до відповідальності, якщо не ідентифікувати сам факт сексуального насильства та сексуальної експлуатації дітей. А за ці злодіяння у 2020 році було посилено відповідальність на підґрунті закону з імплементації Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Ланцаротської конвенції). Проте, якщо у законодавчому плані відбулися зміни на краще, що знайшло підтвердження у звіті проєкту Ради Європи «Боротьба з насильством щодо дітей в Україні», то реальний стан справ щодо сексуального насильства та сексуальної експлуатації дітей, особливо в інтернеті, має безліч проблемних моментів, серед яких як низька довіра дітей до дорослих, що унеможливлює суттєве збільшення ідентифікації випадків сексуального насильства чи експлуатації, так і погіршення ситуації з дитячою порнографією в Україні, попри посилення відповідальності за цю протиправну діяльність.
Тож проблему сексуального насильства та сексуальної експлуатації слід частіше порушувати у публічному просторі, адже ще існує безліч питань, які потребують вирішення. Одне з них – сексуальне насильство та експлуатація дітей в інтернет-середовищі. І батькам, і вчителям треба розповідати дітям про наявність в інтернеті сексуального контенту, а також про те, як можна запобігти негативному досвіду в кіберпросторі. Лише так можна дійсно поліпшити реальний стан справ і протидіяти сексуальній експлуатації та сексуальному насильству над дітьми.
Не є винятком і Україна, де ці питання не часто можна почути у суспільному дискурсі – вони виникають здебільшого тільки під час змін до законодавства, експертних інтерв’ю чи презентацій досліджень. Однак проблема сексуального насильства та сексуальної експлуатації дітей потребує більшої суспільної уваги та обговорення, оскільки попри “низьку статистику” реальний стан справ не обмежується тільки зафіксованими випадками сексуальної експлуатації та сексуального насильства.
Так, згідно з коротким оглядом програми протидії торгівлі людьми Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні , з 690 дітей, які стали жертвами торгівлі людьми та яким МОМ надала допомогу протягом 2000-2019 рр., 48% або ж 331 дитина постраждала саме від сексуальної експлуатації. При цьому МОМ відзначає, що ця статистика – це “верхівка айсберга”, адже діти мають обмежені можливості захистити себе та повідомити про скоєний проти них злочин. Це підтверджується у публікації Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні «Сексуальне насильство щодо дитини: Координація дій», де зазначено, що діти не розповідають про насильство над ними з низки причин, серед яких брак життєвого досвіду і розуміння, що насильство не є нормою; брак сил та можливостей протистояти насильству тощо. Тому багато випадків сексуальної експлуатації та сексуального насильства над дітьми залишаються поза увагою соціальних служб та кримінального правосуддя.
Іншою проблемою є залучення дітей до порнографії, що також є сексуальною експлуатацією. Згідно з інформацією неурядової організації Internet Watch Foundation , у 2020 році Україна перебувала на 10 місці за кількістю зображень сексуального насильства над дитиною, які вищезгадана організація намагалася вилучити. У 2019 році Україна посідала 11 місце. А за словами генерального прокурора Ірини Венедиктової, станом на 2021 рік Україна перебуває у трійці “лідерів” постачання дитячої порнографії у світі. При цьому протягом 2020-2021 років поліція викрила приблизно 300 випадків розповсюдження дитячої порнографії в Україні. Однозначно, що така негативна тенденція дуже турбує. Її можна пояснити як через збільшення загрози сексуального насильства та сексуальної експлуатації дітей в інтернеті, так і тим, що діти часто замовчують подібні випадки, не звертаючись по допомогу.
Так, згідно з аналітичним звітом за результатами кількісного дослідження на тему «Сексуальне насильство та сексуальна експлуатація дітей в Інтернеті в Україні», 25% дітей (вибірка 4700 респондентів) віком 6-17 років хоча б раз потрапили у ситуацію сексуальної експлуатації чи сексуального насильства. Однак 44,8% тих дітей, які стали жертвами подібної ситуації, нікому про це не розповідали. Натомість ті, хто ділилися, – в основному розказували про це друзям, а не дорослим – батькам, вчителям, шкільному психологу. При цьому тільки 27% дітей, які стикнулись хоча б з однією ситуацією сексуального насильства чи експлуатації, готові розказати дорослим про те, що з ними сталося. Це, мабуть, найбільша проблема, яка потребує вирішення та суттєвого поліпшення, адже неможливо притягнути зловмисника до відповідальності, якщо не ідентифікувати сам факт сексуального насильства та сексуальної експлуатації дітей. А за ці злодіяння у 2020 році було посилено відповідальність на підґрунті закону з імплементації Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Ланцаротської конвенції). Проте, якщо у законодавчому плані відбулися зміни на краще, що знайшло підтвердження у звіті проєкту Ради Європи «Боротьба з насильством щодо дітей в Україні», то реальний стан справ щодо сексуального насильства та сексуальної експлуатації дітей, особливо в інтернеті, має безліч проблемних моментів, серед яких як низька довіра дітей до дорослих, що унеможливлює суттєве збільшення ідентифікації випадків сексуального насильства чи експлуатації, так і погіршення ситуації з дитячою порнографією в Україні, попри посилення відповідальності за цю протиправну діяльність.
Тож проблему сексуального насильства та сексуальної експлуатації слід частіше порушувати у публічному просторі, адже ще існує безліч питань, які потребують вирішення. Одне з них – сексуальне насильство та експлуатація дітей в інтернет-середовищі. І батькам, і вчителям треба розповідати дітям про наявність в інтернеті сексуального контенту, а також про те, як можна запобігти негативному досвіду в кіберпросторі. Лише так можна дійсно поліпшити реальний стан справ і протидіяти сексуальній експлуатації та сексуальному насильству над дітьми.
Комментарии
Отправить комментарий